задзвонити

задзвонити: -дзвоню́, -дзво́ниш, док.

1) у що, чим і без додатка. Почати дзвонити, утворюючи звуки дзвона, дзвінка. || на що, до чого. Почати бити у дзвони, сповіщаючи про церковну службу. || Дзвінко заспівати (про птахів). || перен., розм. Почати широко оповіщати про кого-, що-небудь.

2) Видати звуки, схожі на дзвін; подзвонити, дзенькнути.

Игры ⚽ Нужно сделать НИР?

задзвонити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
закалатати — а/ю, а/єш, док. 1) Почати гучно і швидко стукати. || діал. Застукати, зацокати дзьобом. 2) Гучно і швидко задзвонити. 3) Те саме, що закалататися … Український тлумачний словник
зателенькати — аю, аєш, док., розм. Почати теленькати; задзвонити … Український тлумачний словник
за — прийм. За; прийм., що вживається з родовим, знахідним, орудним відмінками іменників, прикметників, займенників, числівників: око за око, зуб за зуб, за когоси. Слово за може виконувати роль префікса в іменниках: зарін, закуп. Сполучаючись із… … Словник лемківскої говірки
забамкати — бамкам, каш, Пр. Задзвонити у дзвони, почати бамкати … Словник лемківскої говірки

Словари и энциклопедии на Академике